І
Дорога. Ранок. Кривий Ріг.
Жигуль. Північна кантрі-балка.
Не жарко. Спав без задніх ніг.
Наснились ноги на топталках.
Осінній вело-марафон.
Поодиноке листя золотаве.
Летить напружений карбон.
Шукає крізь калюжу переправу.
Тоді не знав чому «Червоний міст».
Та ось, стають опори кам’янисті,
Історії такий короткий зміст:
у п’ятдесятих зруйнували комуністи…
Міст той єднав КалАчевський рудник
дорогою залізною із містом,
Тепер, окрім стовпів, зі світу зник,
Залишив простір велосипедистам.
Хтось скаже: «В двійці легше». «Та невже».
Відповідальність не порівняна із «Соло».
Напарник естафету стереже.
І мусиш бути міцним як ніколи.
ІІ
«Рівняк» по лісі, стежка вліво,
У вухах дзвін, у роті мідь,
Як і в Дніпрі, була тут злива,
По каменях струмок біжить.
В моїх кишенях порожнеча,
Змінюсь. Банани. Курага.
В підйомі встав. І стрімка втеча.
Хоч в Каннондейла лиш нога.
Вже бачу руку, що чекає Мій дотик.
Постріл. Низький старт.
Вітька футболка вмить зникає.
Він повний сил. В очах азарт.
Хотів побачити відриви.
Накульгує хронометраж.
ВР нема альтернативи,
Та у відпустці Валік наш.
Ось фініш. Та не відпускають.
Нагородити треба ж всіх.
Медалі по кульках ховають.
І всюди чути гучний сміх.
ІІІ
Подяка всім оргам. Хай досвід зростає.
За труд, за зусилля покладені тут.
Приїдемо знову до вашого краю.
Хай шоу триває. Все буде «зер гут».
Колесник Іван
Комментарии